Про цукровий діабет
Термін «діабет» відомий в медицині ще з глибокої давнини. Грецьке слово diabaino означає «протікати по чому–або». Довгий час лікарі вважали, що при цій хворобі будь-яка рідина, яка надходить в організм, протікає по ньому і виділяється в незмінному вигляді. Справді, міг припускати тодішній ескулап, який не має навіть самої примітивної лабораторії, що–інше, коли сеча хворого набувала який–то дивний солодкуватий присмак. Або, навпаки, в яких–то випадках взагалі втрачала всякий смак і запах. У 1674 році захворювання розділили на дві категорії: цукровий діабет – mellitus і нецукровий, несмачний – insipidus. Такий поділ тоді було вже великим досягненням медицини, хоча серйозно допомогти хворому медики так і не могли. Тільки на початку нинішнього століття, коли відкрили інсулін, з'явилася можливість ефективно лікувати страждають на діабет.
Але що ж таке цукровий діабет? Коротко кажучи, це коли в сечі виявляється занадто багато цукру. Звідси і наукова назва – цукрове мочеизнурение. А відбувається це в тому випадку, коли в організмі людини не виробляється або майже шануй не виробляється інсулін, і в результаті в крові виявляється занадто багато цукру. Кров стає дуже «густий», і організм, намагаючись її розріджувати, змушує людину багато пити. Зрозуміло, що від надлишку рідини йому доводиться позбавлятися, тобто рясно і часто мочитися.
Проте скільки б не пив людина, клітини її організму все одно «знемагають» від спраги. І чим вище рівень цукру в крові, тим сильніше ця «клітинна» спрага. Для розведення густої, насиченою цукром крові організм починає використовувати навіть внутрішньоклітинну рідину. Вона залишає клітини і вливається в кров'яне русло, намагаючись хоч як–то зменшити концентрацію цукру. На науковому мовою це називається дегідратація, що означає зневоднення.
І все ж, скільки б не пив води людина, як би не збезводнювалися клітини, кров не приходить в норму все з тієї ж причини ––за відсутності або нестачі інсуліну. До речі, з цієї ж причини поживні речовини, що надходять в організм з їжею, не можуть проникнути в клітини, і в результаті хворий на цукровий діабет, незважаючи на рясну їжу, постійно відчуває голод і втрачає у вазі.
