Про цукровий діабет
Перш ніж відповісти на питання, згадаємо, що таке ожиріння і що таке хвороба.
Ожиріння – це надмірний вміст жиру в організмі. Воно виникає при одній неодмінній умові: кількість надходить з їжею енергії повинна перевищувати енергетичні витрати. І якщо таке співвідношення зберігається изо дня в день, людина гладшає, так як надлишок енергії, що надходить накопичується у вигляді жиру.
Але завжди наявний ожиріння тій чи іншій мірі можна назвати хворобою? Будь-яка хвороба, як відомо, характеризується порушенням життєдіяльності організму, що призводить до зниження або втрати працездатності. Зіставивши ці два поняття, можна укласти наступне: поки ожиріння ніяк не впливає на працездатність людини, його не можна вважати хворобою. Але коли зайва вага починає заважати жити і працювати – це вже захворювання.
Людині з вираженим ожирінням важко навіть ходити: піде трохи швидше – відразу починає пихкати як паровоз. Про біг підтюпцем і говорити не доводиться. Адже серцю і легким у таких умовах працювати важко. Зрозуміло, що при такому положенні справ працездатність невисока. Поки зміни у внутрішніх органах не досягли критичної позначки, необхідно приймати екстрені заходи для порятунку самого себе: терміново позбуватися від зайвих кілограмів.
Проте всі це розуміють? Деякі замість того, щоб рухатися, починають вести ще більш пасивний спосіб життя. І ще більше товстіють. Робота серця може з кожним днем все більшою мірою, адже спочатку воно було розраховане на підтримку життя в тілі, що має вагу набагато менше нинішнього. Потім починають «покашливать» легкі. Словом, розвивається легенево–серцева недостатність.
Лікарі продовжують рекомендувати знизити вагу. Але з кожним втраченим місяцем, а тим більше роком, здійснити це стає все важче і важче, оскільки лікування ожиріння включає в себе не лише дієту, але й рухове навантаження. А спробуйте–ка посуватися з хворими легенями і серцем. А якщо ще заболять суглоби, відчувають на протязі багатьох років серйозні перевантаження–за великої маси тіла?
Досить швидко перед людиною, не почали вчасно боротьбу з ожирінням, постають два питання: хто винен і як жити далі? І якщо на перший, будучи в міру самокритичним, відповісти досить просто, то знайти відповідь на другий нелегко. Можливо, що для когось–то ці рядки послужать своєчасним попередженням, і тоді не доведеться вирішувати, як жити з ожирінням, «що подарував» безліч інших недуг.
