Про цукровий діабет
В даний час у розпорядженні лікарів є наступні сучасні лікарські препарати сульфаніламідної групи: манинил (глібенкламід), діабетон, минидиаб, глюренорм.
Всі вони в тій чи іншій мірі сприяють збільшенню в організмі кількості інсуліну, покращують чутливість тканин до нього, а також гальмують надходження цукру з печінки в кров. Однак слід знати, що препарати цієї групи ефективно лікують діабет лише у 60–70 % хворих. Крім того, при лікуванні цими препаратами немає–ні, та доводиться підвищувати лікувальну дозу, так як з плином часу організм «звикає» до них і їх ефект слабшає.
Будь-які з перерахованих таблетки бажано приймати за 20–30 хвилин до їжі, хоча це можна зробити і після прийому їжі. Найголовніше – постійно підтримувати в крові «лікувальну» концентрацію препарату. Така концентрація, при якій лікувальний ефект таблеток проявить себе в повній мірі, як правило, досягається не менше ніж через 10–14 днів від початку прийому ліків.
Виконавши покладену на них завдання, цукрознижувальні сульфаніламіди руйнуються у печінці та виводяться з організму через нирки. Тому, щоб не порушити роботу цих органів, доза ліків повинна бути розумною і не перевищувати 4–х таблеток на добу. Винятком з правила є глюренорм, який виводиться через кишечник, і тому безпечна і більш висока його доза – до 6 таблеток на добу.
Сульфаніламідні препарати протипоказані вагітним і годуючим жінкам, хворим з патологією нирок (всі, крім глюренорму), з деякими захворюваннями крові, важкими хворобами печінки, у тому числі гострими гепатитами. В таких випадках часто доводиться вдаватися до допомоги інсуліну.
